সাদা শার্ট আর কালো চামড়া
প্রতিকৃতি শিল্প
الصمت المُنتَظِر
أنا بس أقول: لو طلبت منك تقف بلا حركة، تبصق على الـ”لايتك”! لكن هالصورة؟ خلّتني أحس إنها تتكلم بصمت.
الضوء كذا كأنه ذكرى
الضوء هنا ما يصور جسم، يصور ذكرياته! مثلما نحب نتذكّر لحظات معينة… حتى لو ما شافهاش.
بين عالمين وصورة واحدة
يا سيدتي، قميص أبيض + جلد أسود = مش فاشون، بل طقوس! وده ما ينفعش يُفهم إلا من ناس مثلكم اللي بتحبوا التناقضات.
الجمال ليس صراخًا؟
إذا الجمال صار خفيف زي الهواء… يعني هو بيتكلم بأعلى صوته!
أنا فعلاً أحس أن كل صورة فيها إحساس… كأنها قصيدة في الثالثة صباحًا، واللي يسمعها يعرف وزنها.
والله العظيم، هالتصوير بس يخلّي القلب يتوقف… ولو لثانية فقط.
你們咋看؟ 😏📸
Білий сорочок — це не просто тканина
Так, вона стояла нерухомо… навіть дихання зупинила! Але як же це красиво — наче час увесь зупинився на мить.
Тиша як релігія
Чому білий сорочок стає священним? Бо в ньому — не одяг, а визнання. А чорний шкіряний спідник? Це тінь, яка не хоче називатися.
Сексуальність без галасу
Вона не викликає — вона розпізнає. Якщо бажаєш почувати себе жінкою у всьому своєму прагненні… то цей кадр — ваш ритуал.
А що скажете? Чи готова ваша душа до такої тиші? 👉 Коментуйте: «Я теж хочу стати мовчазною революцією»!
