เสียงยามเช้าของศิลค์ในหางโจว

Тихість між кадрами

Вона не позує для інстаграму — вона просто дихає. У Ханчжоу туман обертає шовки з шовкового архіву так само, як моя бабусь у Києві після чайного обряду. Кожен стеж — це пауза між ударом серця і клацом шатера. Нема моделей. Нема трендів. Єдина правда — це тихий вдих.

Як Ханчжоу викрав шатер?

Ви думаєте? Ні. Я — це тихість між кадрами. Камера не спіймала її… Вона просто дихала. І ось чому грація пам’ятає себе. Коментарний зал розпочався! Чому Ви все ще навпак?