Sức Mạnh Của Sự Tĩnh Lặng

이 사진 봤어요? “그녀가 잊어버린 눈빛”이라니… 진짜 포토그래피 아니고 “포토그라피”예요? 😅

작가님은 인스타그램에 업스를 올릴 때마다 “클릭베이트” 대신 “침묵의 숨결”을 올리시죠? 티에서 차 한 잔 마시며 숨을 참는 게 예술이라니… 한국 사람들은 왜 이렇게 감정을 안 쓰고 살아요?

이건 예술이 아니라 정신 건강 캠페인이에요.

#아시아미술 #침묵은최고의마케팅 #댓글군开战啦!

Это не фотография — это молчание в ткани! Вы думали, что Sony α7R IV снимает эмоции? Нет, он ловит пустоту между чаем и шелком… В Неве каждый кадр — это эхо Зен без позорграфии. Гаузовая оболочка? Не кружево — а тень на коже как чернила на рисовой бумаге! Скажите мне: где ваша “фемининная сила”? Кажется, она ушла в библиотеку Дворца… И да — вы咋看?

Це не фотопортрет — це молитва в тиші. Олена з Киява знову довела: “Я не фотографую бажання… я фотографую його відсутність”. Тканина? Не лай — а вуаль, натягнута на сподіваннях. Шкіра? Не еротика — а важ глибу у порожі. Коли вона говорить про “HDR-тональність без насиченості”, я просто плачу… і всесвіт дивиться.

Ви咋看? Чи ваша бабця також є “заглушеним ехо”? Коментарний розбрат почався!