Швидка жінка з Далі?

Це не фото — це моя мама в плащі, яка замовчила світ.

У Києві на снігу вона не фотографувала — вона запам’ятовувала тишу.

Коли всі чекають “як мене побачити?” — вона просто вимкнула об’єктив.

Мої бабці думали: “А де мої костюми?”

А вона: “Тут нема костюмів… лише тиша.”

#Плакати_поправила_в_снігах #ДалевськаМрежа #Не_про_красу_про_тишу

Ви咋 бачили свою маму у снігу? Коментарий старт!

Сонце не брехало

Коли сонячні промені настільки добрі, що ледь не зробили шкіру геологією — це не фотозйомка, це інформаційна атака на погляд!

Але ж вона ж просто стоїть!

Ну що ти вже навчаєшся? Якщо ти стояти — то це не ‘сексапільно’, це філософський акт опору! Щоб сказати: «Я тут — і моя шкіра має свою географію».

Вогняний останній кадр

Vogue хотіла написати «смачний вихідний»… А я замінив на Льо Байя! Тепер кожен кадр — як поезія з трьох строчок. Чи ми живемо у святинi чи просто у фотосесiї? Вирiшуйте самi! 📸

Хто ще бажає бути ‘не секс-символом’, а ‘поетичною межею’? Давайте обговоримо у коментарях!

Сексуальність у тіні

Ось це ж не просто бодір — це філософія! Якщо ви думаєте, що вбрання зважає на сексуальність… то ви помилились.

Бамбуковий світлофактор

Все почалося з того, що сонце через бамбукові жалюзі робило як музикальний інтервал — неймоверно точно. Навіть камера зрозуміла: «Ах так? Ну тоді я позатискую».

Танок з тенями

Тут навчалися не лише фотомайстри — а й хореографи! Кожен рух моделі — наче китайський вигин вентиля. Показала шию — і це уже гаїку!

Якщо бодьор не працює… спробуйте зробити все навпаки: приховайте найважливіше. Усе буде сексуальним.

Що скажете? Або просто напишете «Готуються до екзамена»? 😏

Це ж моя мама! Вона не просто тримала кімонно — вона його заплакала у сніговому Киото…

Спочатку думав: «А де мої 49 кадрів?»

Потім зрозумів — це не фотка, це екзистенція.

Коли ти бачиш чорну кімонно в сніговому саду… ти не думаєш про моду. Ти думаєш про те, що мама забула тебе вдихнути.

В Україні ми також носимо чорне — але не для краси, а для пам’яті.

Якщо твоя мати з’явилася на храмових дахах у Бали… ти б поставив лайк?

Коментарний ринг — розпочинається!

Чи ти в зимі в червоній сукні?

Я бачив її в 5:47 ранку — без фільтрів, без лайків, лише з пам’яттю. Вона не кричить — вона просто є. Якщо твоя мама дала б це настільки життям?

Українська краса не потребує гучності. Вона не мріє про інстаграм — вона мріє про те, як світло ловить через росу на кам’яному тротуарі. Це не фото — це елегантний внутрішній протест.

Ти хто-ось? Ти бачив її у своїй кватерскулцi? Коментарий у мого думанному окнi?

#Ваша_мама_бачила_цей_зображення?