Світло в лісі

Якщо б ти сказав мені, що фото з каблучкою й чайовим чашечкою можуть бути поезією — я б плюнув у камеру.

Але ось ця серія… Оце не просто фото. Це мистецтво, яке дихає.

Фільм про костюм

Коли вона випускає один плече — це не порив імпульсу. Це маневр світла. Як нота у симфонії без звуку.

Внутрішнє спокойство

Вона не грає для когось. Вона розмовляє сама з собою через кожен поворот стегна. І це… трохи душевно.

Так, це про Ченду. Про шовковий напад на естетику. Про те, що краса — це коли навіть розбиття виглядає як поезія.

А що скажете? Хто з вас уже вже намалював свої силуети на стелі? 😏

Дикість у балеті

Така фотосесія — це як коли в танцювальну студію прийде генерал з пушкою.

Cai Leyi? Немає проблем — вона виглядає так, ніби вийшла з мрії про апокаліпсис… але з кремом для обличчя.

Тактична мода

Кевлар у сукні? Це не бойовий сценарій — це баттл-балет! Поверхня позолочена ледь пом’ятою кульовою дупкою на плечi.

Світло як інферно

Золотий час + дим + смертельний блиск — і ось ти в «червоному зоновому» наявному на фото. Та це ж не фотосесія — це гра! 🎮

А що про комуну?

Якщо гравець чує «PlayerUnknown», то я чую… «А хто ж ця красуня?»

Ви що: думали це просто гра? НЕАБО! Це поезія в стратегичному режимі.

Що скажете? Якби ваша фора була фотосесія в середині апокаліпсису — що б вам одягнути? (І да… хто зараз перший у рейтингу?)

Коли всі світло — я в темряці малюю біле мереживо

Думала: це не ласка… це моя броня.

В Мальдівах не плавають — тут дихається.

Мама носила сорочку з кришками… а я — мереживо з інкого шраму.

Коли сльот увесь світло — я стояла в темряці й малювала барвами без слуху.

А хто тут сказав? «Ця фраза мене вдихнула» — і тепер я її продовжую на Instagram’i.

Ваше мереживо? Коментуйте! Або писатим на пляжу! 🌊