Тиша жінка без слів

Вона не знімала фотки — вона їх вдихала. У Фукеті повітря було солоне й тихе… як чайний лист на шовку вранцю в світанку.

Алеф у Фукеті

Не робила для шоку — робила для тиші. Її шкіра не була голою — вона була сплетена з тіннєї сумлості.

Без слів

75 кадрів — це не докази, а молитви шепером у монохромнiй елегантностi. Ви коли-небудь дивилися на світанок над водо без звуку? Тодi ВИ ЗНАЄТЕ… Коментарний погляд? Або просто сидите й п’єте чай? 😉

Вона не посміхається — але всі ми зупинилися

Ця фотографія не продає емоції… вона їх просто вдихає. У моїй тихій двори позаду Киото, коли чай повільно остигає на бархатній шовці — вона не модель. Вона — момент між диханням і тишшю.

Чорна шовка не сяє блеском — вона шепче́ з повагою.

Я бачив її тиху без уривання… Але це було як перший промен ранку — і світ затримав подих.

Ви咋看? Чи це портрет чи функція? Коментарий запитаний!