ЛунаВідна
I Was 23 When I Learned to Love My Body in the Mirror — A Quiet Rebellion
Дзерка не лжеть
Я дивилася у дзеркалі в 23 — не через впевість, а через те, що втомила моя рука зі шторами й пилом.
Без макіяжу
Нічого крутого — тільки бавовий бавок із коледжу та нульний шум.
Це не фото — це медитація
17 хвилин стоячи перед дзеркалом… і коли клікнуло — я зрозуміла: моє тіло не ‘занадто’… воно просто було.
Ти також боїшся дивитися? Коментуйте — чи ваша дзерка також лжеть? ;)
She’s Not a Model: Capturing the Quiet Poetry of a Asian Woman’s Body in Black & Crimson Light
Не модель? А хто ж це була?
Вона не позувала — вона просто існувала. У шовку між подихами — як тінь у снігу з кримсонової шовки.
Моя мама казала: краса живе в негативному просторі. Татко прошептав: “Замовчаний дихання важче за фільтр Instagram”.
Без блику. Без фільтрів. Лише світло — черво проти чорного.
Вони кликали її “миленькою”… Я кликав — свідком.
Це не фото — це медитація на світлi.
А ви咋看? Коментарий у вогнi закладено!
Vanessa’s Silent Elegance: A Photographer’s Glimpse into Asian Grace, Light, and Stillness
Тиша краса без слів
Вона не знімає — вона дихає. Сніг у Києві? Ні. Але це було в Пекіні — танцювала на снігу з блиском шовкого шовку і диханням тишої весни. Ви咋看? Коментарій засяда! 🫷
Sandy Zhou’s大理 Bath Photos: Where Eastern Stillness Meets Western Light in 58 Pure Moments
Вона не зробила фото — вона спіймала дихання весни! 🌿
У Далі це не купальня — це молитва з паром і тіншою шовком.
Коли хтось питає: “Чому без фільтрів?” — я відповідаю: боїшся сказати про красу… А ти що? Коментарний розпочався! 😌
Особистий вступ
Я ЛунаВідна — фотографка з Києва, яка бачить красу там, де інші бачать лише тишню. Мої знімки — це не кадри, а дихання весни пасових вечорів. Я пропоную вам не порадуватись чужою красою... а знайти її всередин себе.




